Атаки на водоканали США пов’язують з Іраном

Кібератаки на водні системи в кількох штатах США зачепили десятки громад, а підозри щодо Ірану посилили дискусію про захист інфраструктури.

Наприкінці минулого місяця кілька водопостачальних систем у США стали мішенню кібератак, що викликали тривогу через масштаб і можливу причетність Ірану. Інциденти зачепили об’єкти приблизно в десятку штатів і знову нагадали, наскільки вразливою може бути критична інфраструктура — навіть там, де ризик здається розпорошеним. Офіційно винних поки не назвали. Саме ця невизначеність і робить історію особливо чутливою.

Атаки зачепили водні системи в кількох штатах

Перші повідомлення про інциденти з’явилися наприкінці липня. 28 липня влада Міннесоти заявила, що водоочисні станції у більш ніж 30 громадах зазнали скоординованих кібератак.

Через два дні FBI повідомило, що компанії у сфері водопостачання та водовідведення зафіксували інциденти щонайменше в семи штатах. У деяких випадках атаки навіть “погіршили роботу водних систем”. Пізніше про злами також повідомляли в Арканзасі, Джорджії, Нью-Джерсі та Мічигані.

Саме географія цих інцидентів привернула особливу увагу. Для США з їхніми понад 150 000 водних систем це не означає, що хакерам легко одночасно атакувати велику кількість об’єктів. Але є й інший бік: частиною таких систем керують локальні компанії, яким може бракувати і ресурсів, і фахового кіберзахисту.

Підозри щодо Ірану посилилися, але офіційної атрибуції немає

Американська влада наразі офіційно не назвала винного у хвилі атак. Водночас у матеріалі головним підозрюваним називають іранський уряд.

Перші інциденти в Міннесоті сталися через кілька днів після попередження CISA про те, що іранські хакери націлюються на підключені до інтернету пристрої у водних системах та енергетиці. Це попередження агентство спочатку оприлюднило ще у квітні, а перед атаками в Міннесоті оновило його.

Після перших повідомлень президент Donald Trump заявив, що не вважає це “іранською кібератакою”, і поклав провину на штат, який очолює губернатор-демократ Tim Walz. Його обрали кандидатом у віцепрезиденти Kamala Harris на виборах 2024 року.

Як повідомляють Новини IT-PUB, Wired також писало, що WaterISAC — некомерційна організація, яка ділиться кіберінформацією з водним сектором, — попередила своїх учасників: нещодавні атаки “узгоджуються” з кампанією, про яку раніше говорила CISA. Фактично це виглядало як вказівка на іранське походження атак.

Пізніше The Washington Post написала, що американські розвідувальні служби “впевнені”: за атаками стоїть Іран, а саме Islamic Revolutionary Guard Corps (IRGC). Водночас, за даними видання, цю атрибуцію поки не оприлюднюють публічно, бо слідчі не певні, який саме підрозділ IRGC міг бути причетний. У матеріалі також припускається, що чиновники можуть не хотіти прямо суперечити заяві Trump.

Чому хвилю атак сприйняли як ескалацію

Кібератаки на критичну інфраструктуру давно не є чимось новим. Водні системи та об’єкти енергетики вже тривалий час перебувають у полі зору і урядових хакерів, і окремих зловмисників. Але нинішня кампанія викликала особливу тривогу, бо виглядає ширшою за звичні точкові атаки.

За оцінкою кіберекспертів, іранські хакери зазвичай обирали “легкі цілі” в окремих ізольованих атаках. Якщо нинішня хвиля справді пов’язана з Іраном, це може означати помітне розширення масштабу та амбіцій.

Окремо згадується історія з хактивістською групою Handala. У березні вона порушила роботу медичної технологічної компанії Stryker. Пізніше уряд США заявив, що групою керує Міністерство розвідки та безпеки Ірану (MOIS). Також Handala взяла на себе відповідальність за злам особистого Gmail-акаунта директора FBI Kash Patel. Це підсилює враження, що Іран уже має досвід атак на американські цілі, хоча до цього його успіхи були обмеженими.

Наслідки відчули не лише системи, а й мешканці

Одна з причин, чому ця історія отримала такий резонанс, — наслідки вийшли за межі суто кібербезпеки. Частина систем у критичній інфраструктурі має прямий доступ до інтернету, і знайти такі контролери неважко. На початку місяця Forescout повідомила, що виявила понад 2 800 таких контролерів у водних системах США.

Сама наявність доступу до інтернету ще не означає, що хакери можуть легко взяти керування під контроль і спричинити реальні наслідки. Але в окремих випадках це все ж сталося.

FBI заявило, що деякі атаки по країні спричинили падіння тиску. Це, за словами бюро, “може потенційно дозволити неочищеним ґрунтовим водам просочуватися в труби”, а також викликати затоплення. Для звичайних людей це вже не абстрактна проблема кіберзахисту, а ризик для базової послуги, без якої важко уявити повсякденне життя.

У місті Braham в Міннесоті, одному з перших, де повідомили про інцидент, водоочисну станцію довелося тимчасово вимкнути на кілька годин. Місцева влада закликала близько 1 700 мешканців економити воду. У Maple Plain, також у Міннесоті, короткочасно оголосили надзвичайний стан. А в окрузі неподалік Атланти в Джорджії місцеві чиновники на певний час порадили мешканцям кип’ятити воду перед використанням як запобіжний захід.

Найбільший ефект атак може бути психологічним

Окрім технічних наслідків, у матеріалі окремо підкреслюють і психологічний ефект. Історію широко висвітлювали національні та місцеві медіа, тож люди почали хвилюватися за безпеку одного з найпростіших і найважливіших ресурсів — води.

За логікою авторів, це може бути частиною наміру нападників: не лише порушити роботу систем, а й посіяти паніку та страх. Для критичної інфраструктури це особливо небезпечно, бо навіть обмежені збої можуть мати наслідки, що виходять далеко за межі конкретного об’єкта.

Історія з атаками на водоканали США поки залишається незавершеною. Офіційного підтвердження щодо виконавців немає, а версії різних сторін не збігаються. Але вже зараз видно, наскільки вразливими можуть бути базові сервіси, якщо частина їхньої інфраструктури відкрита назовні, а захист не встигає за загрозами.