Джилл Лепор звинуватила Silicon Valley у підміні держави
Історикиня Гарварду Джилл Лепор вважає, що технокомпанії перебирають на себе функції влади без згоди суспільства — і це б’є по демократії.
Історикиня Гарварду Джилл Лепор у новій книзі попереджає: технологічні компанії дедалі частіше підміняють собою функції демократичної влади. На її думку, йдеться не просто про зсув усередині індустрії, а про рух до «правління алгоритмами, корпораціями та машинами». І хоча Лепор не виступає проти технологій як таких, вона вважає небезпечним те, що приватні компанії беруть на себе ролі, які в демократії мають належати державі. Причому — без згоди людей.
Лепор описала ідею «штучної держави»
У книзі The Rise and Fall of the Artificial State Лепор називає «штучною державою» форму влади, яка, на її думку, витісняє ліберальну демократичну національну державу в США та світі. Йдеться не лише про політичний механізм у буквальному сенсі, а й про концепцію, що поступово складалася в технологічному та політичному мисленні.
За словами історикині, вона простежує, як виникла і розвивалася думка про те, що людство нібито має жити під владою машин. У цій логіці технологія постає вже не просто інструментом, а заміною державних інституцій.
Лепор також пов’язує цю ідею з наративами наукової фантастики, де машини дедалі сильніше контролюють людей і зрештою починають ними керувати.
Лепор вважає, що корпорації витісняють демократію
Лепор наголошує, що критикує не технологічний прогрес сам по собі, а те, як приватні корпорації почали виконувати функції держави. На її думку, спочатку це відбувалося поступово і значною мірою випадково, але з часом перетворилося на свідоме витіснення ролі національної держави.
Вона каже, що спершу такі рішення часто пояснювали ефективністю, швидкістю та дешевизною. Але приблизно останні 20–25 років, за її словами, йдеться вже не про технічні експерименти, а про цілеспрямовану спробу послабити державу.
Історикиня пов’язує це з риторикою частини впливових підприємців із Silicon Valley, які, на її думку, говорять про вихід за межі епохи національної держави. Серед них вона особливо виділяє Elon Musk.
Apple, Twitter і технокомпанії в ролі політичних інститутів
У розмові з TechCrunch’s Equity podcast Лепор навела кілька прикладів того, як технологічні компанії, на її думку, почали привласнювати символи демократії. Як повідомляють Новини IT-PUB, серед них вона згадала Apple, Twitter, Facebook News, Anthropic і Sam Altman.
Один із прикладів — відома реклама Macintosh 1984 року від Apple, яка протиставляла персональний комп’ютер образу тоталітарної машини. Лепор назвала її влучним рекламним ходом, але не повірила, що персональний комп’ютер сам по собі мав стати інструментом громадянської свободи.
Вона також згадала Twitter, який спершу не подавав себе як сервіс для порятунку демократії. Згодом, за її словами, політики й виборчі кампанії почали використовувати платформу для посилення власного впливу, а сама компанія поступово прийняла ідею, що Twitter може бути «міською ратушею в кишені». Лепор назвала таке трактування «bananas» і сказала, що воно не відповідало реальності.
Серед інших прикладів вона назвала створення політичної «верховної судової» структури в Facebook News у відповідь на критику, найм Anthropic морального філософа для написання конституції, а також слова Sam Altman в інтерв’ю Joe Rogan про те, що «AI president» був би чудовою ідеєю.
Чому «штучна держава», на її думку, нежиттєздатна
Лепор стверджує, що «штучна держава» в її нинішньому вигляді приречена на провал. Вона пояснює це логікою самої наукової фантастики: штучні системи для свого існування потребують ресурсів природного світу, але водночас руйнують його.
На її думку, неможливо побудувати повністю штучну систему влади й одночасно зберегти придатну для життя планету. Саме тому вона вважає таку модель нежиттєздатною.
У книзі та інтерв’ю Лепор пов’язує цю думку з давніми сюжетами наукової фантастики — від творів XIX і початку XX століття до The Machine Stops Е. М. Форстера. У цих історіях, за її словами, повторюється один і той самий страх: машини стають сильнішими за людей, а люди втрачають здатність контролювати власне життя.
Дата-центри стали для Лепор прикладом демократичного конфлікту
Попри різку критику, Лепор не пропонує простого рецепта на кшталт демонтажу всіх компаній чи знищення дата-центрів. Натомість вона каже, що суспільство має жити в демократії, де рішення ухвалюють після консультацій із тими, кого вони стосуються.
Як приклад вона наводить локальні конфлікти навколо дата-центрів. Люди приходять на громадські слухання і питають про витрати на енергію, споживання води, робочі місця та вплив на місцеве середовище. Лепор вважає це нормальною демократичною реакцією на проєкти, які часто просувають без достатнього обговорення.
Вона також звертає увагу на випадки, коли представники влади підтримують будівництво дата-центрів, хоча значна частина місцевих жителів виступає проти. На її думку, це створює політичні наслідки, які можуть проявитися на виборах.
Лепор закликає істориків говорити з технологами
Окремо Лепор повертається до своєї давньої критики ідеї disruptive innovation. Вона називає її теорією про те, чому бізнеси зазнають невдач, але не універсальним законом історії, і каже, що її оцінка не змінилася.
Водночас історикиня вважає важливим, щоб історики активніше брали участь у розмові з технологами та підприємцями. На її думку, люди, які створюють нові продукти, справді хочуть зрозуміти, до яких наслідків ведуть їхні рішення, і тут історія може дати корисні приклади.
Тому Лепор закликає дивитися не лише на швидкість інновацій, а й на те, як суспільства в минулому вводили обмеження, правила та запобіжники для нових технологій. Для неї це питання не теоретичне: хто зрештою визначає правила цифрового життя — виборці чи корпорації.
