Nvidia з’ясовує, що знала її служба безпеки

Після відставки chief security officer Nvidia постали питання про перевірку Megaspeed, зв’язки Jensen Huang і межі відповідальності служби безпеки.
Питання про те, що саме знала служба безпеки Nvidia, вийшло на перший план після серії подій усередині компанії. У серпні з Nvidia пішов головний директор із безпеки та керівник напряму захисту продуктів, а вже за два з половиною місяці CEO Jensen Huang опинився в центрі уваги через питання про його позашлюбні стосунки. Ідеться не лише про особистий скандал, а й про можливі ризики для великої технологічної компанії, яка працює в умовах жорсткого державного контролю та міжнародної напруги. Як повідомляють Новини IT-PUB, окремі питання тепер стосуються не тільки самого Huang, а й того, чи могла команда безпеки раніше помітити потенційні ризики.
Відхід керівника безпеки залишив запитання
У серпні Nvidia залишив David Reber, який чотири роки обіймав посаду chief security officer і загалом пропрацював у компанії сім років. Ззовні його відхід не привернув великої уваги. Сам Reber пояснив, що йде з міркувань здоров’я.
Наприкінці серпня у LinkedIn він написав, що це не був запланований поворот у кар’єрі, але на перше місце для нього мають стати родина і здоров’я. Також він повідомив, що понад два роки тому йому діагностували young-onset Parkinson’s.
Його місце посів Saša Zdjelar. До Nvidia він прийшов після 17 років у ExxonMobil у Х’юстоні, де залишив компанію на посаді senior IT manager. Потім рік працював у Salesforce, а далі кілька років — у компанії з кібербезпеки ReversingLabs.
На запитання про перехід і про те, що знала команда безпеки, Zdjelar не відповів.
Історія з Megaspeed посилила тиск на Nvidia
Формально ніщо публічно не пов’язує зміну керівництва в службі безпеки Nvidia з історією навколо Megaspeed. Але саме цей епізод став одним із головних приводів для нових запитань.
Megaspeed — сингапурська компанія з дата-центрів, яку американські слідчі підозрюють у тому, що вона могла переадресовувати чипи Nvidia до Китаю. За даними джерела, у цій історії фігурує й особистий зв’язок Jensen Huang з керівницею Megaspeed. Спершу йшлося про один позашлюбний зв’язок, а згодом з’явилися повідомлення ще про дві окремі інтрижки з працівницями Nvidia.
Саме тут і виникає ключове питання: чи знала служба безпеки про урядову увагу до Megaspeed і про стосунки Huang, а якщо знала — чи хтось піднімав тривогу. Reber на ці запитання не відповів. Nvidia також не дала відповідей на пов’язані запити.
Романи CEO — не лише справа HR
У тексті наголошується, що стосунки між CEO та його співробітниками зазвичай належать до сфери HR, юридичного відділу та ради директорів, а не служби безпеки. Але фахівці з безпеки вважають, що будь-який роман, навіть внутрішньоофісний, може створити важіль впливу для іноземної розвідки, якщо керівник хоче приховати такі стосунки.
У випадку з Huang ситуація виглядає ще чутливішою, бо його зв’язок із топменеджеркою Megaspeed стосується компанії, щодо якої триває федеральна перевірка. Сам Megaspeed заперечує будь-які порушення.
При цьому в джерелі підкреслюється: помітити такі ризики непросто. Розвідки часто збирають інформацію не через злам, а через щоденне спілкування. Через це командам безпеки складно вчасно виявити загрозу — навіть якщо вона справді існує.
Корпоративна безпека часто працює з обмеженими ресурсами
Колишній старший співробітник розвідки Nicholas Eftimiades, який, за його словами, навчав понад 1000 корпоративних фахівців із безпеки, пояснює: проблема не лише в уважності, а й у ресурсах. За його словами, служби безпеки в компаніях часто недофінансовані, бо самі по собі не приносять прибутку.
Він каже, що нерідко керівники відповідають на застереження безпеки фразою на кшталт “не більше, ніж на комплаєнс”. Тобто компанії готові витрачатися на мінімум, необхідний для формального дотримання правил, але не завжди — на ширший захист від внутрішніх загроз.
На думку Eftimiades, багато компаній і досі трактують безпеку занадто вузько. У колонці в The Hill Don Aviv, CEO компанії Interfor International, та автор Jeremy Hurewitz писали, що чимало бізнесів досі сприймають безпеку лише як захист будівель, протидію кібератакам і реагування на фізичні загрози. Натомість, за їхніми словами, команди безпеки мають більше уваги приділяти insider threats, зокрема спробам іноземних спецслужб налагодити контакт із топменеджерами та співробітниками, підозрілим бізнес-зв’язкам, конфліктам інтересів і спробам отримати чутливу інформацію через особисті контакти.
Спецслужби можуть полювати не лише на технології
У матеріалі підкреслюється, що іноземним спецслужбам часто потрібна не стільки технологія, скільки політична або управлінська інформація. Йдеться про те, хто просуває зміни в експортних правилах, а хто є головною перепоною. Такі деталі можуть виявитися ціннішими за технічні дані.
Eftimiades наводить гіпотетичний приклад: якщо CEO скаржиться, що не може щось зробити через опір ради директорів, це вже підказка для агентів про слабке місце. Далі вони можуть шукати спосіб дістатися до електронної пошти чи телефону цієї людини.
Він також зазначає, що така схема не нова, особливо щодо Китаю. За його словами, будь-хто з керівників, які працюють із цією країною, може сказати, що до них уже підходили. Від радянських часів, додає він, відрізняється саме тривалість таких зв’язків: тепер їх можуть будувати роками, а не тижнями.
Розслідування ради директорів має прояснити межі відповідальності
У Nvidia є ще одна важлива деталь: за даними The New York Times, топюрист компанії вже понад рік тому взаємодіяв із владою щодо розслідування Megaspeed. Nvidia раніше заявляла, що регулярно контактує з чиновниками.
Окремо повідомлення про стосунки Huang із працівницями Nvidia натякають, що частина колег могла знати про ситуацію. Але в джерелі прямо зазначено: не зрозуміло, чи дійшла ця інформація до служби безпеки. Саме це і лишається головним відкритим питанням.
Eftimiades визнає, що навіть якби команда безпеки щось знала, її можливості могли бути обмеженими. На його думку, деякі речі виходять за межі того, що взагалі може відстежити будь-яка корпоративна служба. У його прикладі спецслужби можуть спробувати знайти доступ не до самого CEO, а до людей навколо нього, якщо зрозуміють, хто саме заважає ухваленню потрібного рішення.
Окремо він згадує IMSI catchers — пристрої, які імітують базову станцію, щоб телефони поблизу підключалися до них. За його словами, базова версія може коштувати близько $1000 і вміщується в чемодан, хоча урядові моделі значно дорожчі. При цьому він не знає, чи застосовували їх проти Huang.
Наразі, за словами джерела, зрозуміти, що саме знала Nvidia і чи могла вона діяти інакше, стане можливо лише після завершення незалежного розслідування ради директорів і федеральних перевірок. Це залишає відкритим не тільки питання про дії конкретної команди безпеки, а й про те, де для великих технологічних компаній проходить межа між приватною поведінкою керівників і корпоративним ризиком.